Сборник Гигиена труда, Выпуск 30, 1999 год

Стандарти медичних технологій з профпатології

Нагорна А.М., Краснюк О.П., Лубянова І.П., Степаненко А.В., Корнута Н.О., Росинська Л.М.

doi

Український інститут громадського здоров’я, м. Київ

Інститут медицини праці АМН України, м. Київ

Повна стаття (PDF)

Аналізуючи статистичні дані попередніх років, слід зазначити, що починаючи з 1989 року до 1994 року, спостерігалось підвищення рівня професійної захворюваності з 1,18 до 6,71 на 10 000 працюючих. В подальші роки і до теперішнього часу реєструється зменшення кількості постраждалих за рахунок окремих областей, зокрема, Луганської, Донецької, Львівської. Напевне, на формування такої ситуації впливає зниження обсягів промислового виробництва, незадовільний стан з виявлення профпатології в окремих регіонах тощо. Статистичні дані свідчать, що найбільший ризик розвитку професійної патології існує в гірничодобувній промисловості (вугільна, металургійна в тому числі залізорудна), що пов'язано із комплексом несприятливих факторів (пил, шум, вібрація та ін.) при підземній здобичі копалин. Одним з основних форм профпатології є захворювання, пов'язані з вдиханням пилу (пневмоконіоз, хронічний бронхіт). Питома вага їх у структурі профпатології у 1997 році складала 53,4% (26,5% - пневмоконіоз, 26,9% - бронхіт). Привертає увагу досить значна частка форм, що комбіновані з туберкульозом (3,3%). Вібраційно-шумова патологія посідає друге місце і в 1997 році складала 11,6% від усієї професійної патології. Захворювання опорно-рухового апарату посідають третє місце. Профпатологія хімічного генезу в середньому складає 2-4%. В 1997 році в складі "хімічних" форм патології 23,6% припадало на хімічні бронхіти, на тринітротолуолову катаракту та профдерматози [1].

Розроблені стандарти медичних технологій з профгіатології являють собою складові єдиного технологічного процесу, з використанням найбільш ефективних за результативністю і економічністю методів діагностики та лікування з врахуванням сучасних методик, індивідуальних особливостей пацієнта, перебігу хвороби, а також матеріальних, кадрових і інших можливостей медичного закладу. Значення впровадження медичних стандартів зростає в умовах формування ринку медичних послуг та змін форм власності в нових умовах економічного розвитку України. Медичні стандарти слугують інструментом відомчого, позавідомчого та незалежного контролю необхідних видів, обсягів та якості лікувально-профілактичної допомоги, оскільки концепція якості медичної допомоги передбачає порівняння фактичних і стандартних параметрів.

Литература

  1. Здоров'я населення України та діяльність ЛПЗ системи охорони здоров'я: Щорічна доповідь 1997.-К.-1998. - 384 с.
  2. Степаненко А.В. Создание стандартов технологий лечебно-диагностического процесса стационарной помощи в ЛПУ Украины // Вопросы организации и информатизации здравоохранения: Аналитико-информационный бюллетень,- Минск - 1997.-№4,- С.25-27
  3. Пономаренко В.М., Нагорная А.М., Степаненко А.В., Корнута Н.А. Создание отраслевых унифицированных стандартов медицинских технологий в Украине/Мат- лы II Российской конференции руководителей здравоохранения "Медицинские, оздоровительные и рекреационные технологии. Стандарты. Качество”. - Санкт- Петербург, 1998.- С. 132