11 листопада 2026 року виповнилося б 103 роки Ісааку Михайловичу Трахтенбергу – відомому українському ученому – гігієністу, токсикологу, доктору медичних наук, професору, член-кореспонденту Національної академії наук України, академіку Національної академії медичних наук України, заслуженому діячу науки і техніки України, лауреату Державної премії України в галузі науки і техніки.
Понад 50 років він очолював науковий колектив дослідників з медицини праці та профілактичної токсикології в Державній установі «Інститут медицини праці імені Ю. І. Кундієва Національної академії медичних наук України». Усе своє життя Ісаак Михайлович присвятив науці – медицині, таким пріоритетним напрямам, як промислова та екологічна токсикологія, гігієна, медицина праці, медична екологія.
Ісаак Михайлович Трахтенберг народився 11 листопада 1923 року в місті Житомирі. У 1940 році закінчив Київську середню школу № 44, у цьому ж році вступив на філологічний факультет Київського університету, а в 1941 році став студентом Київського медичного інституту. З початком Другої світової війни разом зі студентами та викладачами Інституту брав участь у роботах з будівництва оборонних споруд в м. Києві. Потім була евакуація з інститутом спочатку до Харкова, а далі на Урал. Після звільнення Києва в 1944 році Інститут повернувся до столиці, де студент І. М. Трахтенберг продовжив навчання і у 1946 році закінчив з відзнакою та був зарахований до аспірантури при кафедрі гігієни праці. Тут він розпочав свою науководослідницьку та педагогічну діяльність, спочатку асистентом, а вже за кілька років був обраний на посаду доцента. Під керівництвом відомого гігієніста академіка Л. І. Медведя молодий науковець розвивав і втілював ідеї свого вчителя з питань токсикології ртутьорганічних пестицидів і гігієни праці при роботі з ними в умовах сільського господарства. Його перші експериментальні розробки були присвячені токсикології органічних сполук ртуті – етилмеркурфосфату та етилмеркурхлориду. Результати цих досліджень згодом були узагальнені в його кандидатській дисертації «До токсикології органічних сполук ртуті – етилмеркурфосфату й етилмеркурхлориду», яку успішно захистив у 1950 році. Логічним продовженням цих досліджень надалі стали експериментальні та гігієнічні спостереження з проблеми впливу на організм ртуті та її похідних. У 1964 році доцент І. М. Трахтенберг підготував і захистив докторську дисертацію на тему «Мікромеркуріалізм як гігієнічна проблема», яка була присвячена проблемі токсичних впливів ртуті та її сполук малої інтенсивності. Виходячи з проведених досліджень, він уперше запропонував поступово відмовитися від використання ртуті в усіх галузях народного господарства, оскільки довів, що навіть дуже маленькі дози ртуті мають руйнівний вплив на організм людини. За матеріалами дисертаційного дослідження було видано книгу «Хронічна дія ртуті на організм» (1969 р.).
Одним з основних подальших напрямів наукових досліджень І. М. Трахтенберга була розробка проблеми впливу на організм нового небезпечного чинника – полімерів, які розпочали широко впроваджувати в промислове виробництво, будівництво та побут. Колективна монографія за його редакцією «Токсикологічна оцінка летких речовин, що виділяються з синтетичних матеріалів» (1968 р.) отримала широке визнання фахівців як в Україні, так і за її межами.
У 1972 році Ісаак Михайлович перейшов на науково-дослідницьку роботу в Київський НДІ гігієни праці і профзахворювань МОЗ України (нині ДУ «Інститут медицини праці імені Ю. І. Кундієва НАМН України»), де було засновано лабораторію промислової токсикології і гігієни праці при використанні хімічних речовин, яку він очолив, У подальшому весь його науковий шлях – понад 50 років – був пов’язаний з цією відомою науковою установою. Працюючи в Інституті, І. М. Трахтенберг продовжив експериментально-токсикологічні та клінікогігієнічні розробки проблеми «ртутної небезпеки». Результати цих багаторічних досліджень узагальнені в значній кількості публікацій, а також у монографії «Ртуть та її сполуки в навколишньому середовищі» (1990 р.). Ісаак Михайловим був одним з перших, хто розпочав боротьбу з ртуттю в Україні. Завдяки науково обґрунтованим доказам академіка І. М. Трахтенберга відбулося закриття Микитівської ртутної копальні під Горлівкою. Верховна Рада України в 2023 році прийняла законопроєкт № 0199 «Про приєднання України до Мінаматської конвенції про ртуть». Можна поправу відзначити, що вагомий внесок у рішення цієї проблеми вніс саме Ісаак Михайлович.
З ім’ям академіка І. М. Трахтенберга пов’язане також коло питань з розробки проблеми «норми» у профілактичній токсикології. Результати цих досліджень опубліковані в наукових монографіях, одна з яких – «Показники норми у лабораторних тварин у токсикологічному експерименті» (1978 р.), яку в 1984 році було видано за кордоном. Продовженням цього наукового напряму стала колективна монографія «Основні показники фізіологічної норми у людини» (2001 р.). Ісаака Михайловича по праву можна вважати піонером у науковій концепції, суть якої полягає в уявленні про виснаження адаптаційних резервів організму в разі тривалого впливу токсичних чинників малої інтенсивності, що призводить до трансформації адаптаційних захисних фізіологічних реакцій у компенсаторні з подальшим їхнім переходом до етапу передпатології, а потім і патології виробничої або екологічної етіології.
За керівництва професора І. М. Трахтенберга науковцями лабораторії здійснено низку оригінальних теоретичних розробок з обґрунтування основоположних принципів дослідження впливу на організм важких металів, як чинників малої інтенсивності, експериментального аналізу біологічних закономірностей і механізмів їхньої токсичної дії. Дослідження особливості токсичної дії важких металів дозволило визначити критерії кардіовазотоксичної, імунотоксичної дії похідних свинцю, ртуті, марганцю, кадмію. За цикл наукових праць «Важкі метали як небезпечні для людини забруднювачі довкілля України: медико-екологічні дослідження, обґрунтування й досвід впровадження профілактичних заходів» Трахтенберга І.М. разом з академіками Ю. І. Кундієвим, Є. Г. Гончаруком та іншими колегами у 2002 році було удостоєно Державної премії України в галузі науки і техніки.
За ініціативою Ісаака Михайловича в лабораторії протягом останніх років активно розроблялася проблема вікової токсикології, зокрема, дія малих доз хімічних речовин і реакції на них організму залежно від віку. Результати експериментальних досліджень за цією проблемою знайшли відображення в колективній монографії «Нариси вікової токсикології» (2005 р., 2006 р.). Ісаак Михайлович приділяв також особливу увагу питанням фізіології праці, якості життя та працездатності осіб похилого віку. За його участю видана монографія «Нариси фізіології та гігієни праці людини похилого віку» (2007 р.), в якій розглядаються вікові аспекти герогігієни та профілактичної токсикології. Вагомий доробок наукових знань із проблеми токсикології важких металів, його теоретичне опрацювання з обґрунтуванням критеріїв шкідливої та небезпечної дії цих токсикантів на організм, застосування засобів профілактики інтоксикацій було втілено в 5 випусках наукового видання «Нариси з токсикології важких металів», виданих за загальною редакцією академіка НАМН України І. М. Трахтенберга в 2016–2017 роках.
До інноваційних розробок останніх років діяльності Ісаака Михайловича належить започаткований ним і його учнями новий науковий напрям – нанотоксикологія. На основі даних експериментальних досліджень in vivo та in vitro запроваджено методологію дослідження безпечності наноматеріалів, яка ґрунтується на сучасних досягненнях молекулярної біології, генетики, цито- та гістохімії, а також на морфометричних методах, які відповідають концепції інтегрованої стратегії досліджень із нанобезпеки в інших країнах. Отримані результати використані для здійснення гігієнічного регламентування та прогнозування можливих ризиків негативних ефектів впливу наночастинок і наноматеріалів на організм працюючих та інших категорій населення. Разом з науковцями Національного медичного університету імені О. О. Богомольця запропоновано методи контролю за наноматеріалами, що мають потенційну небезпеку для здоров’я людини в повітрі робочої зони, які застосовують під час прийняття рішень щодо зниження ризиків, що пов’язані з присутністю в повітрі наночастинок і наноматеріалів штучного походження.
Слід зауважити, що кожен з напрямів у широкому спектрі наукових інтересів професора І. М. Трахтенберга – це серйозні, глибокі експериментальні та виробничі дослідження, результати яких, як правило, узагальнено в написаних ним особисто або в колективних монографіях за його редакцією. Загалом число його наукових публікацій перевищує 500, з них 35 монографій, керівництв, підручників.
Варто відзначити, що як учений Ісаак Михайлович Трахтенберг завжди займав активну громадську позицію. На нього в різні роки були покладені обов’язки головного позаштатного фахівця з профілактичної токсикології МОЗ України, голови комісії з науки Правління Українського наукового товариства гігієністів, члена спеціалізованих рад із захисту дисертацій при Інституті медицини праці імені Ю. І. Кундієва НАМН України та Інституті фармакології та токсикології НАМН України, члена редколегій і редакційних рад низки міжнародних і вітчизняних періодичних наукових видань. Він також брав активну участь у роботі Комітету з питань гігієнічної регламентації МОЗ України. Понад чверть століття І. М. Трахтенберг очолював консультативно-експертну групу «Лікарська токсикологія» Державного експертного центру МОЗ України. За його редакцією видано монографію «Лікарська токсикологія. Доклінічні дослідження» (2019 р.).
Багато уваги Ісаак Михайлович приділяв підготовці молодих науковців, підвищенню кваліфікації гігієністів і токсикологів. Він був одним із фундаторів Київської наукової школи профілактичної токсикології, яка органічно поєднувала токсикологію та гігієну, фундаментальні дослідження та вирішення прикладних завдань. Під його керівництвом захищено 17 докторських і 42 кандидатські дисертації.
Життєвий шлях Ісаака Михайловича, його інтелект та ерудиція, громадська активність і безкомпромісна позиція завжди були присвячені нагальним проблемам профілактичної медицини, вихованню молоді на прикладах життя видатних діячів медичної науки й охорони здоров’я. У свої 99 років Ісаак Михайлович залишався активним учасником подій у науковій сфері НАН і НАМН України, рідного Інституту, суспільного та культурного життя України. Не зважаючи на поважний вік, він активно і натхненно працював на посаді заступника директора з наукової роботи, надавав мудрі і слушні поради щодо наукових напрямів досліджень, впровадження отриманих результатів у практику.
За громадську та наукову діяльність академіка НАМН України І. М. Трахтенберга було відзначено державними нагородами України: медалями «За оборону Києва» і «За доблестный труд в Великой Отечественной войне 1941–1945 гг.»; Знаком «Відмінник охорони здоров’я» (1982 р.); медаллю «Ветеран праці» (1985 р.); Нагрудним знаком «50 років героїчної оборони м. Києва» (1991 р.), орденом «За заслуги» III ступеня (1998 р.), ІІ ступеня (2013 р,), І ступеня (2017 р.); Почесною Грамотою Кабінету Міністрів України (2004 р.); Почесною Грамотою Верховної Ради України (2008 р.), а також удостоєно нагородами – «Медаль Леонардо да Вінчі» Європейської академії природничих наук (2013 р.); «Медаль Миколи Амосова» (2017 р.); Відзнака за професіоналізм та милосердя «Орден Святого Пантелеймона» (2020 р.).
Довгий і надзвичайно плідний науковий життєвий шлях – від аспіранта до доктора медичних наук, професора, члена-кореспондента НАН України, академіка НАМН України пройшов Ісаак Михайлович Трахтенберг, зробивши вагомий внесок у розвиток профілактичної медицини. Науковий і творчий спадок, який залишив нам наш вельмишановний учитель, буде слугувати фундаментальною основою для підготовки майбутніх фахівців – гігієністів і токсикологів в ім’я збереження здоров’я населення України.
