Питання фізіології праці були пріоритетними в Київському інституті з перших днів його заснування. У витоків наукового напряму фізіології праці стояв фундатор інституту академік В.Ю. Чаговець. На той час основними напрямами наукових досліджень було вивчення фізіологічних механізмів формування працездатності, були запропоновані заходи щодо організації режимів праці та відпочинку працівників у різних галузях сільського господарства і промисловості.
Згодом у зв’язку з посиленою електрифікацією господарства країни зацікавленість фізіологів праці стала поширюватися на нові об’єкти — великі електростанції та інші об’єкти сучасних, на той час, виробництв. Основним для проведення досліджень в лабораторії, очолюваної професором О.О. Навакатікяном, учнем і послідовником видатного радянського фізіолога академіка П.К. Анохіна, став операторський труд. Зокрема, особливу увагу приділялося вивченню операторської трудової діяльності з різним рівнем нервово-емоційної напруги. Було розроблено принципи професійною відбору операторів, які реалізовані в енергетиці та інших галузях виробництва, та запропоновані раціональні режими праці та відпочинку. Виявлені механізми формування хронічного стомлення, перенапруження і передпатологічних станів при роботі за відеодисплейними терміналами (0.0. Навакатікян, В.В. Кальниш, С.Н. Стрюков), диспетчерів авіапідприємств та інших спеціалістів. Було досліджено шляхи трансформації функціональних станів працюючої людини, що лягло в основу розробки гігієнічної класифікації праці та санітарних правил з експлуатації відеодисплейних терміналів.
Лабораторія послідовно розвиває напрями досліджень, що започаткували піонери вітчизняної фізіології праці – В.Ю. Чаговець, М.К. Вітте, М.В. Лейнік, В.Г. Крижановський, Ю.І. Кундієв, 0.0. Навакатікян. В даний час лабораторію психофізіології праці очолює професор В.В. Кальниш, учень академіка 0.0. Навакатікяна.
Колективом лабораторії продовжуються роботи з вивчення працездатності та надійності діяльності при високій напруженості операторської праці, впливу емоційної складової на операторську діяльність. Розроблено методичні підходи до оцінки надійності діяльності операторів. Окремо слід виділити поглиблене вивчення монотонної праці у операторів. Запропоновано класифікацію системоутворюючих чинників, що сприяють розвитку стану монотонії при виконанні однорідної роботи.
Останнім часом в лабораторії проводяться роботи з вивчення станів хронічної втоми, «вигоряння», та «синдрому хронічної втоми» та встановлення їх зв’язку з виробничими факторами (Г.Ю. Пишнов), механізмів адаптації в особливих умовах Антарктики. Зокрема, розроблено підходи для визначення рівня хронічного стомлення в професіях з високим нервово-емоційним напруженням.
В останній час за викликом сьогодення в лабораторії інтенсивно займаються виявленням особливостей пливу бойового стресу на працездатність комбатантів, здійснюється розробка психофізіологічних реабілітаційних заходів для бійців АТО.
Лабораторія бере активну участь в роботі Комітету з гігієнічної регламентації (фізіологія праці), проблемної комісії з гігієни праці МОЗ України, координаційної ради з питань медичної інформатики МОЗ України тощо.
За часи існування, в лабораторії підготовлено десятки докторів і кандидатів медичних і біологічних наук. Багато хто з них завідує (або завідували) кафедрами і лабораторіями в Києві, Донецьку, Львові, Харкові і інших містах. Результати наукової діяльності лабораторії відображено у більш ніж 10 монографіях, підручниках, сотнях статей у фахових виданнях, десятках патентів, нормативних документах, методичних вказівках тощо.
Послуги, що пропонуються лабораторією психофізіології праці:
1. Розробка методичних підходів до оцінки функціонального стану за параметрами психофізіологічних функцій, серцево-судинної системи та вестибулярного апарату.
2. Розробка критеріїв оцінки функціонального стану організму працюючої людини.
3. Розробка критеріїв професійного психофізіологічного відбору та моніторингу професійно важливих якостей (ПВЯ) для професій з підвищеною небезпекою.
4. Розробка методичних підходів до оцінки схильності або стійкості людини до розвитку стану монотонії.
5. Розробка методичних підходів до оцінки працездатності та надійності в операторській діяльності.
6. Оцінка рівня розвитку хронічного стомлення та розробка профілактичних заходів щодо його попередження.
7. Розробка психофізіологічних заходів щодо реабілітації учасників АТО за наслідками бойового стресу.
8. Розробка раціональних режимів праці та відпочинку для професій з підвищеною небезпекою.
9. Розробка критеріїв та порядку проведення психофізіологічної експертизи.
10. Розробка підходів щодо оцінки хронічного стомлення, перенапруження та інших передпатологічних станів.
ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ФІЗІОЛОГІЇ ПРАЦІ В ІНСТИТУТІ МЕДИЦИНИ ПРАЦІ
Питання фізіології праці були пріоритетними в Київському інституті з перших днів його заснування. У витоків наукового напряму фізіології праці стояв академік В.Ю. Чаговець.
В дослідженнях тоді ще лабораторії фізіології праці (до 1935-1936 p.p.), спрямованих на вивчення працездатності, були запропоновані заходи щодо організації режимів праці та відпочинку працівників у різних галузях сільського господарства і промисловості (М.К. Вітте, С.А. Гальберштадт, О.Т. Стовбун, I.В. Колодій).
Після закінчення Другої світової війни продовжувалися глибокі дослідження за напрямом фізіології праці (М.К. Вітте, Г.X. Шахбазян, І.М. Ерман, В.П. Горев, М.М. Петрунь, Н.П. Савенко, Г.А. Гончарук, I.Б. Крамаренко).
У післявоєнний період у зв’язку з інтенсивною електрифікацією господарства країни з 1962 р. зацікавленість фізіологів праці стала поширюватися на нові об’єкти — великі електростанції та інші об’єкти сучасних, на той час, виробництв.
В 1978 р. лабораторію фізіології праці було перейменовано на лабораторію фізіології розумової праці. Основним напрямом досліджень лабораторії, очолюваної О.О. Навакатікяном, учнем і послідовником видатного радянського фізіолога академіка П.К. Анохіна, протягом багатьох років було вивчення трудової діяльності, пов’язаної з різним рівнем нервово-емоційної напруги в основному операторської праці. Було розроблено принципи професійною відбору операторів, які реалізовані в енергетиці (В.О. Бузунов, Ю.Л. Майдіков та ін.), формування хронічного стомлення, перенапруження і передпатологічних станів при роботі за відеодисплейними терміналами (О.О. Навакатікян, В.В. Кальниш, С.Н. Стрюков).
В даний час лабораторію психофізіології праці, трансформованою з лабораторії розумової праці, очолює професор В.В. Кальниш, учень академіка О.О. Навакатікяна. Лабораторія послідовно розвиває напрями досліджень, що започаткували піонери вітчизняної фізіології праці – В.Ю. Чаговець, М.К. Bіттe, М.В. Лейнік, В.Г. Крижановський, Ю.І. Кундієв, О.О. Навакатікян. Колективом лабораторії продовжуються роботи з вивчення працездатності та надійності діяльності при високій напруженості операторської праці.
Останнім часом в лабораторії проводяться роботи з вивчення станів хронічної втоми, «вигоряння», та «синдрому хронічної втоми» та їх зв’язок з виробничими факторами (Г.Ю. Пишнов), механізмів адаптації в особливих умовах Антарктики, вивчаються проблеми впливу емоційного стану на працездатність операторів, механізмів розвитку монотонії та її впливу на надійність діяльності при операторській праці, впливу бойового стресу на працездатність комбатантів, здійснюється розробка психофізіологічних реабілітаційних заходів для бійців АТО.
Лабораторія бере активну участь в роботі Комітету з гігієнічної регламентації (фізіологія праці), проблемної комісії з гігієни праці МОЗ України, координаційної ради з питань медичної інформатики МОЗ України тощо.
За часи існування, в лабораторії підготовлено десятки докторів і кандидатів медичних і біологічних наук. Багато хто з них завідує (або завідували) кафедрами і лабораторіями в Києві, Донецьку, Львові, Харкові і інших містах. Результати наукової діяльності лабораторії відображено у більш ніж 10 монографіях, підручниках, сотнях статей у фахових виданнях, десятках патентів, нормативних документах, методичних вказівках тощо.