29 квітня 2025 року виповнилось 100 років від дня народження Олександра Оганесовича Навакатікяна — постаті, без перебільшення, епохальної для ДУ «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України». Його ім’я — це не лише сторінка в історії наукової думки, а ціла епоха в розвитку гігієни праці, фізіології людини й української профілактичної медицини. Протягом десятиліть він був одним з рушіїв наукової школи Інституту, наставником поколінь вчених і ініціатором глибоких змін у філософії дослідження взаємозв’язку праці й здоров’я.
У 1968 році, після багаторічної роботи в Донецьку, Олександр Оганесович очолив у Києві відділ фізіології праці в нашому Інституті та став заступником директора по науці. З перших років він задав високу наукову планку: його дослідження були зосереджені на механізмах розвитку передпатологічних станів у працівників, фізіології розумової праці, стресі як факторі виробничого навантаження, адаптаційних можливостях організму та умовах збереження працездатності. Як заступник директора з наукової роботи, він брав участь у формуванні стратегічних векторів розвитку Інституту, поєднуючи академічну науку з практичними завданнями охорони праці.
Сотні наукових праць, десятки монографій та впроваджених методичних рекомендацій — це не просто цифри, а відображення системної та послідовної роботи, спрямованої на захист здоров’я людини праці.
Під науковим керівництвом академіка Навакатікяна було підготовлено чисельні десятки докторів та кандидатів медичних наук. Він сформував наукову школу, яка досі зберігає своє значення — і в самому Інституті, і в багатьох установах України та за її межами. Його учні очолювали кафедри, лабораторії, інститути, зберігаючи той науковий стиль, якому їх навчив Учитель: чіткість, доказовість, повага до людини праці.
За видатні досягнення в науці Олександр Оганесович був обраний академіком НАН України (1992) і НАМН України (1993), нагороджений орденом «Знак Пошани», отримав звання заслуженого діяча науки та техніки УРСР (1985). Проте для Інституту медицини праці його значення виходило далеко за межі титулів. Він був неформальним лідером, наставником, мислителем, який умів бачити людину за статистикою і життя — за регламентами.
Помер він у 2006 році в Сіднеї, проте його ідеї живі. Його книги й досі цитують, його методичні підходи — оновлюють і використовують, а його ім’я — з вдячністю згадують усі, хто мав честь працювати поруч.
Сьогодні, в рік 100-річчя від дня народження академіка О.О. Навакатікяна, ми вшановуємо не лише пам’ять про науковця. Ми вшановуємо одного з творців української моделі гігієни праці. Його спадок — це не лише історія, це виклик для нас бути гідними учнями.
Т.в.о. генерального директора
Богдан БОЖУК